Вольові риси особистості

Волю людини у сучасному світі часто ототожнюють із атрибутами особистості, її внутрішніми властивостями. Таке розуміння походить із античності і пов'язане із уявленням свободи як буття людини у межах її внутрішнього світу. 
Щоб бути вільним, треба розвивати у собі вольові риси, до яких належать:

Мужність

Сміливість

Наполегливість

Рішучість

Самостійність

Відповідальність

Доброзичливість

Справедливість

Рівність

Вдячність

Право на волю

"Наша ціль — людське щастя і воля" — ці слова були девізом для багатьох поколінь борців за звільнення народу, і багато з них віддали свої життя заради цієї мети. 

Чи відчуваємо ми себе вільними на даному етапі розвитку держави...Важко з впевненістю відповісти на це запитання. Адже, як казав Наполеон Бонапарт: "Для того, щоб народ здобув справжню свободу, треба, щоб керовані були мудрецями, а керівники - богами". 

Та все ж, ми не повинні опускати рук на шляху до свободи. Першим і найважливішим кроком є звернення до себе. Людина вільна настільки, наскільки вільні її думки. Часто червоним світлом для нас стають нестерпне почуття скривдженості, недосконалості, жалю до себе. Стаючи тягарями, вони обмежують наш рух на шляху до звільнення і унеможливлюють цілковите щастя людини. Пропонуємо кілька порад для формування у собі вільної людини:

1) Відпустити все, що володіє нами! Треба звільнитися від себе, тобто не бути рабом своїх пристрастей. Слідом за апостолом Павлом стверджуємо: «Усе мені дозволене, але ніщо не повинно володіти мною» (1-і Кор. 6, 12). Можна стверджувати, що людина вільна, коли вона може сказати собі «НІ». Це «ні» голос розуму диктує ірраціональним пристрастям. Утім, поки доводиться говорити «ні», людина ще не цілком вільна, вона тільки стала на шлях свободи. Наприкінці цього важкого шляху, шляху аскези, або простіше, самовиховання, формується особистість, яка вже просто не бажає того, чому вона раніше говорила «ні».   

2) Чинити добро! Первинна воля проявляється у свободі чинити добро. Добро возвеличує, надихає, дарує крила! Людина починається з добра. 

3) Мати мужність бути не таким як усі! Вміти відстояти свою думку, вміти піти проти натовпу. Вміти розрізнити погане та добре!

"Рабів до раю не пускають!"

Волю, свободу в сучасній науці часто ототожнюють з атрибутами особистості, її сутнісними властивостями. Таке розуміння походить із античності й пов’язане із уявленням свободи як буття людини у межах внутрішнього світу, як це уявляли стоїки. Воно утверджене закладеною у класичній філософії Нового часу парадигмою свободи як раціонально контрольованої людиною пізнаної необхідності. Тоді сформувалися філософські уявлення про свободу як природжений атрибут людини, коли вважалося, що бути вільною — це природне право людини, так само як жити, дихати тощо. Водночас воля і свобода окремої людини актуалізуються тільки у зовнішньому світі у зв’язку із причинно-наслідковими зв’язками, що існують у природі й суспільстві.

За Словником української мови в 11 томах, воля – це:

1)      одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні власної поведінки; прагнення досягти своєї мети;

2)      бажання, хотіння; вимога наказ;

3)      право розпоряджатися на свій розсуд; влада; дозвіл, згода, рішення;

4)      відсутність обмежень; привілля; особисте життя вдома;

5)      свобода, незалежність;

6)      звільнення селян від кріпацтва.

Мабуть, немає складнішої теми, ніж воля людини. Адже кожен розуміє по-своєму. 

Та перш за все, бути вільним - означає володіти собою. Тому на перший план виходять

самоідентифікація, саморозвиток, самоусвідомлення, і ще безліч таких "само.." Формується вісь, навколо якої обертаються інші досягнення властивості людського Я. Людина вільна на стільки, на скільки вільні її думки.

Буття індивіда в суспільстві не визначає влада чи соціум або навіть правила поведінки, буття визначають його думки. 

По-справжньому вільною може бути тільки сильна  людина. Свобода - це унікальна можливість, сила та мужність говорити правду, відстоювати справедливість і брати на себе відповідальність за це.

Використана література:

1. Вільна людина. Електронний ресурс: [Режим доступу]:http://van-dreamker.livejournal.com/9766.htm

2.  Шкода В.  «Бути вільним – немає нічого більш складного», Електронний ресурс: [Режим доступу]:http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/buti-vilnim-nemaie-nichogo-bilsh-skladnogo

Вільний - значить живий

Від волі починається все: буття людини, життя людини, сама людина. 

Вільний громадянин і вільна людина - тотожні речі? чи це два різні полюси? 

Іноді людина, відчуваючи себе вільною особистістю, може не відчувати себе вільним громадянином. Адже, щоб здобути власну волю - треба працювати над собою, щоб здобути громадянську волю - працювати над суспільством. Найбільшою небезпекою для свободи є пасивність народу (Г. Брандейс). Також беремо до уваги слова Едмунда Берка: «Люди мають право на громадянські свободи рівно в тій мірі, в якій вони готові накладати на свої прагнення ланцюги моралі, — у тій мірі, в якій їхня любов до справедливості перемагає їхню жадібність». До такої свободи рости і рости. Це стає ясно, коли свобода обрушується на суспільство. 

Проект LIBERUM HIMINIS спрямований на виховання вільної 

особистості, вільного суспільства не лише як зовнішньої форми, а й як внутрішнього стану.

Цільова аудиторія: тінейджери (пік становлення самостійної свідомої особистості)

Тематичний напрямок з Хартії вільної людини : «Бути вільною людиною»