Право на волю

"Наша ціль — людське щастя і воля" — ці слова були девізом для багатьох поколінь борців за звільнення народу, і багато з них віддали свої життя заради цієї мети. 

Чи відчуваємо ми себе вільними на даному етапі розвитку держави...Важко з впевненістю відповісти на це запитання. Адже, як казав Наполеон Бонапарт: "Для того, щоб народ здобув справжню свободу, треба, щоб керовані були мудрецями, а керівники - богами". 

Та все ж, ми не повинні опускати рук на шляху до свободи. Першим і найважливішим кроком є звернення до себе. Людина вільна настільки, наскільки вільні її думки. Часто червоним світлом для нас стають нестерпне почуття скривдженості, недосконалості, жалю до себе. Стаючи тягарями, вони обмежують наш рух на шляху до звільнення і унеможливлюють цілковите щастя людини. Пропонуємо кілька порад для формування у собі вільної людини:

1) Відпустити все, що володіє нами! Треба звільнитися від себе, тобто не бути рабом своїх пристрастей. Слідом за апостолом Павлом стверджуємо: «Усе мені дозволене, але ніщо не повинно володіти мною» (1-і Кор. 6, 12). Можна стверджувати, що людина вільна, коли вона може сказати собі «НІ». Це «ні» голос розуму диктує ірраціональним пристрастям. Утім, поки доводиться говорити «ні», людина ще не цілком вільна, вона тільки стала на шлях свободи. Наприкінці цього важкого шляху, шляху аскези, або простіше, самовиховання, формується особистість, яка вже просто не бажає того, чому вона раніше говорила «ні».   

2) Чинити добро! Первинна воля проявляється у свободі чинити добро. Добро возвеличує, надихає, дарує крила! Людина починається з добра. 

3) Мати мужність бути не таким як усі! Вміти відстояти свою думку, вміти піти проти натовпу. Вміти розрізнити погане та добре!